Зустріч з ветеранами великої вітчизняної війни

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

В. Симоненко

 ЗУСТРІЧ З ВЕТЕРАНАМИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

З нагоди 70-річчя військової операції – Битви за Дніпро на тему: «Хто поліг за Дніпро – буде жити у віках».

Мета такої зустрічі – поспілкуватися з ветеранами війни та праці, почути їх звернення до молоді, яка повинна пам’ятати і шанувати великий подвиг старшого покоління.

Відкрила круглий стіл ректор Східноєвропейського університету Казарінова Наталія Леонідівна. Далі виступили голова Черкаської обласної організації ветеранів Веретільник Володимир Михайлович; завідувач кафедри історії Черкаського державного технологічного університету Бушин Микола Іванович; ветеран війни, учасник Сталінградської битви,  полковник у відставці Красовський Петро Семенович; ветеран війни, учасник звільнення України від фашистських загарбників, полковник у відставці Маренков Аркадій Микитович; старший науковий співробітник Черкаського обласного краєзнавчого музею Кулик Денис Владиславович; професор, доктор технічних наук Задорожний Іван Степанович, учасник бойових дій у Афганістані, заступник ректора із зовнішніх зв`язків Кузьмичов Геннадій Петрович.

Ректор  університету Наталія Леонідівна наголосила, що подібні зустрічі – це час згадати історичні події, вшанувати людей, які ціною власного життя відстояли кожний клаптик рідної землі, подарували нащадкам мир і спокій, щасливе майбутнє. Вона побажала сивочолим ветеранам міцного здоров’я, добра і щасливого довголіття і закликала студентів, коли вони повернуться додому, вклонитися низько своїм бабусям та дідусям, поцілувати їх натруджені руки і мудре чоло, подякувати їм за все, а головне – щоденно шанувати людей старшого покоління.

Поважні, сивочолі, але водночас молоді душею ветерани згадували важкі випробування, що випали на їхню долю, пекельні роки війни, нелегкий повоєнний час. Кожний з них говорив про різне, але всі вони щиро бажають одного: щоб ніколи не повторилися роки лихоліття, які їм довелося пережити, щоб вічно панував у світі мир і спокій, щасливими були діти, здоровими онуки.

Зустріч завершилася. Але пам’ять про тих, хто ціною свого життя добував Перемогу, ніколи не згасне у наших серцях. Бо у слові війна –  біль і розпач матерів, плач сиріт. Це ганебна сторінка в історії людства, це події, від яких мимоволі здригаєшся і вимовляєш: «Господи! Не дозволь повторитися цьому! Ніколи». Хай звершене батьками і дідами, усім поколінням, яке пройшло війну, наснажує нас на добрі справи в ім’я зміцнення української держави, створює всім, хто живе в Україні, щасливе і заможне життя.

Ветерани наголосили, що такі зустрічі дають їм друге дихання – можливість поспілкуватися з підростаючим поколінням. Втім, попри різноманітні проблеми кожного, мету перед собою бачать одну – допомогти виховати патріотично-налаштовану молодь.