Історик зі Східноєвропейського університету взяв участь у міжнародній публічній дискусії

Історик узяв участь у дискусіях обох днів. Зокрема, на третій сесії першого дня “Голод, голодомор у сталінській імперії”, де виступали Станіслав Кульчицький, Людмила Гриневич, Володимир Тиліщак (Україна), Гвідо Гаусманн (Німеччина), Зіабек Кабульдінов (Казахстан). Останній із названих доповідачів у ході полеміки запевнив, що питання смертоносного голоду в Казахстані ретельно вивчаються науковими інституціями його батьківщини, хоча спеціального державного органу, як-то інститут національної пам’яті, казахи ще не мають.

Шоста сесія, що була другого дня роботи симпозіуму, мала назву “Смертоносний голод у Китаї, 1958–1962”. Сергій Шамара долучився до дискусії виступаючих, у ході якої своїми поглядами поділилися Люсьєн Б’янко (Франція), Андреа Граціозі (Італія), Богдан Клід (Канада), Оксана Довгополова (Україна). Італійський дослідник висловив тезу “Держава СРСР ставилася до селянства, як до внутрішньої колонії”. На запитання С. Шамари “Чи можна в такому разі вважати, що сучасна українська історіографія та політика пам’яті є своєрідним “постколоніальним реваншем”, зокрема “селянським реваншем”, про що часто торочать російські пропагандисти?” Граціозі відповів, що коріння проблеми взагалі варто шукати у гегелівській теорії “історичних” (державотворчих) та “неісторичних” (селянських) націй, власне у типовій європейській недооцінці селянства, що тягнеться із ХІХ століття.

Загалом потрібно відзначити надзвичайно високий рівень дискусії цього наукового форуму, організованого Українським науково-освітнім консорціумом вивчення Голодомору, Благодійним фондом “Українсько-єврейська зустріч” і багатьма іншими українськими й міжнародними інституціями та громадськими організаціями.