Зі Східноєвропейського до Мексики: історія Олексія Новосельцева

– Олексію, розкажіть, яким Ви були студентом?

– Я був дуже активним студентом, жив життям університету. Це найкращі безтурботні роки, які згадуєш із теплотою i посмішкою.  У нас були прекрасні викладачі, які прищепили нам любов до професії і дали путівку в життя.

– Згадайте історію, що Вам більш за все запам`яталася зі студентства.

– Icторiя зі студентства… Їх багато... Пам’ятаю, як до університету приїздила французька делегація з Ламберсару. Моя друга мама Віра Лук’янiвна Волкова (помічник ректора з виховної роботи) запропонувала мені взяти участь у батлi з французами на кухні нашого університетського кафе. Спочатку я трохи нервувався. Згадав, що вправно готую картоплю по-французьки, купив продуктів i чекав дня батлу. Та після того, коли я побачив, як французи готують салати, не використовуючи ножі, стало не те що спокійно, а й навіть весело! Перемога була наша!

– Із чого Ви почали власну кар’єру? Коли Ви вперше замислилися над тим, щоб переїхати з України?

– Моя кар’єра розпочалася ще в університеті. На першому курсі на кафедру туризму прийшов запит стосовно набору студентів на практику за кордоном. І я подумав, що це якраз шанс побувати за межами України. Тоді, мабуть, і з'явилася думка про переїзд. Але на той момент у мене ще не було закордонного паспорта. Влітку після першого курсу я отримав паспорт i вже наступного року поїхав до Туреччини працювати трансферменом в компанію Tez Tour. Ще раз з'їздив після третього курсу, а по закінченні університету потрапив в той самий Tez Tour, тільки вже в Таїланді. Після того компанія запросила мене до Мексики. Тепер я займаюся розробкою, органiзацiєю турів в Мексиці i Центральній Америці.

– Чи маєте девіз, з яким ідете по життю?

– Щоб підкова приносила щастя, треба працювати як кінь.

– Останнє запитання: що б Ви побажали нашим студентам? На що їм треба звернути увагу під час навчання?

– Побажання студентам: не шкодувати себе, не лінуватися, вчити мови i нічого ніколи не боятися! Пам’ятайте, що ви самі ковалі свого щастя!