Навчально-науково-виробний центр «практична журналістика» розпочав свою роботу

Разом із викладачем-журналістом Світланою Немилостивою вони відвідали кінноспортивний клуб «Урожай», що знаходиться у селі Нехворощ Корсунь-Шевченківського району. А ще дорогою зупинились у селі Мошни, поцікавились древньою історією Спасо-Преображенської церкви, записали ряд інтерв’ю про чудодійні зцілення, які відбуваються у стінах храму завдяки молитві іконі Божій матері. Там же познайомились із молодими людьми, які з тих чи інших причин прийшли до церкви. Одних цікавить історія та архітектура, інших – спасіння та благодать. Візит представників ЗМІ до Спасо-Преображенського храму в Мошнах видався знаковим ще й тому, що наступного року святкуватимуть 750-річчя цього храму духовності.

Дорогою слухачі курсу відвідали ще одну історичну пам’ятку – останній з музеїв Т. Г. Шевченка, який став доступним широкому загалу на початку нинішнього року. Унікальність музею полягає в тому, що він розташований у автентичній хаті середини XIX століття. Тут у липні 1859 року перебував Шевченко після арешту в Прохорівці. У дворі, окрім хати, є стайня, колодязь із «журавлем», ярмо для волів та вулик, виготовлений зі стовбура дерева. 

Зрештою, опівдні автобус прибув до кінного спорткомплексу у Нехворощ. Власник, Василь Горбенко, показує нам стайні з трьома десятками коней.

«Коней звозили з усіх найближчих господарств. Зупинилися поки що на українській верховій породі, збільшувати кількість не плануємо», – пояснив гостям господар кінноспортивного клубу, місцевий сільгоспвиробник Василь Горбенко. «Утримувати коней непросто, адже на одну голову в місяць треба від однієї до півтори тисячі гривень. За тваринами доглядають троє працівників. Наш спорткомплекс уже надає послуги з верхової їзди. Для цього підготовлено близько десяти коней. Година їзди верхи коштує 100 гривень. Це значно дешевше, ніж в інших клубах, бо там у вартість входить і підготовка коня. А в нас людина оплачує саме за їзду», – продовжує далі  пан Василь. «Якщо хтось бажає займатися кінним спортом професійно, то година заняття з тренером обійдеться у 50 гривень. При звичайній їзді тренер все одно перебуває у манежі, щоб контролювати процес і вказувати на помилки. Відвідувачам дозволяємо приносити коням ласощі – цукор, яблука і моркву».

Під час екскурсії також показали новий зимовий манеж площею майже 130 кв. м, де проводять кінні змагання між представниками різних клубів, в тому числі й з інших областей.

«Улюбленого коня в мене немає, вони для мене всі дорогі. Я теж інколи їжджу верхи», – продовжує далі розповідати про захоплення кіньми Василь Горбенко. «Мене ще в дитинстві навчив один із лісників. Пам’ятаю, перші рази так міцно тримався, щоб не впасти, що рук не відчував... Для здоров’я і задоволення достатньо години в день поїздити верхи. М’язи будуть наскільки задіяні, що наступного дня буде відчуття, ніби перерубав купу дров. Невдовзі це відчуття зникне, а у людини залишаться гарні і теплі спогади як від їзди, так і від спілкування з конем», – посміхається Василь Васильович, і з його розповідей розуміємо, що свою роботу він обожнює.

Окрім верхової їзди, як з’ясували учасники прес-туру, у Нехворощі надають послуги з реабілітації дітей, хворих на ДЦП. Відомо, що особливий вплив іпотерапії полягає в стимулюванні розвитку рухових рефлексів. Під час ходьби кінь служить терапевтичним засобом для відтворення рухової активності. Коли дитина сидить верхи, її постава виробляється завдяки специфіці руху коня. Під час занять верхової їзди у дитини розвиваються рухові функції.

«Проходимо повз стійла, де знаходяться коні», – ділиться враженнями учасниця прес-туру Антоніна Нелень. «Пан Василь називає кожну тварину по імені. Намагається через решітку погладити тварин. Всі вони поводяться спокійно і дружелюбно. Показали нам і «навчених коней». Тренують їх спеціалісти з Луганщини Віолета та Олександр Рожко. Господарство надало їм роботу. Було безліч бажаючих проїхатися верхи. Займали чергу. Але прокатались усі. До речі, все це робилось безкоштовно. За що щиро дякуємо господарям клубу».

Навчання в ННВЦ «Практична журналістика продовжуються. Подорожі триватимуть...