День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни

«…И, шагая за высокой новью,
Будем помнить то, что всякий час
Вечно смотрят с верой и любовью
Вслед нам те, кто жил во имя нас!»

Відкрила День пам’яті ректор університету, яка з найтеплішими словами вдячності звернулася до ветеранів. Завдяки їм ми маємо змогу народжуватись, жити, навчатися у вільній країні під мирним небом.

Студенти університету подарували всім присутнім музично-літературну композицію, складену з пісень та віршів часів Великої Вітчизняної війни, присвячену цій скорботній даті. По закінченні концерту-реквієму всіх присутні змогли скуштувати смачну солдатську кашу та заспівати улюблені фронтові пісні в супроводі баяніста.

Кожного року разом з нами згадують цей день ті, хто воювали, змогли вижити, а потім підняли країну з руїни. Серед запрошених був ветеран війни Г. І. Ситник, який розповів, що пройшов всю війну від Києву до Берліну, був лейтенантом, командиром взводу 61-ї армії в складі 2-го Білоруського фронту під командуванням маршала Рокоссовського. З кожним роком таких людей стає все менше, та все більш цінними стають їх спогади. Їм дуже потрібно, щоб ми пам’ятали. Щоб не забували про той подвиг, який кожен з них здійснив, не шкодуючи свого життя, заради того, щоб народились та жили ми. Народ переміг у війні, яка тривала 1418 днів та ночей, але ніколи не зможе забути про ту ціну, яку він заплатив за перемогу.