Вчора відбулося чергове засідання «історичної майстерні». Цього разу історики університету разом зі студентами обговорили тему «Військова історія України: питання норми та межі».
Кандидат історичних наук Іван Десятніков торкнувся проблеми радянської ідеології в часи Другої світової війни. Тоді вважалося, що жертви не тільки виправдані, але й необхідні, причому найбільше цінувалося принесення в жертву самого себе. Ще змалку в підсвідомість «радянської людини» закладалася готовність до фанатичної самопожертви, так званого патріотизму. І справді, панівна ідеологія перетворила людей на зомбі, які з прощальними словами на вустах «За Родину! За партию великого Ленина! За Сталина!» кидалися під танки, йшли в атаку, падали на амбразури. У підсумку – ставали черговими жертвами пропаганди про «нездоланну і легендарну» червону армію.
Науковці зауважили, що в книгах і підручниках з історії України «губиться» сама людина. Історія показана лише у двох аспектах – політиці і війнах. Культура, наука, побут українців відходять на другий план.
Говорячи про історичне минуле, присутні не могли оминути сучасні події на сході. Передусім вони акцентували на тому, що сьогодні кожна людина на вагу золота. На їхню думку, Україні потрібна професійна армія, яка б комплектувалася з військовослужбовців-контрактників. Кандидат історичних наук Сергій Шамара дивувався, чому й досі в українській політичній традиції не з’явився пацифістичний рух, тобто рух прихильників миру.
На завершення зустрічі завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Олександр Десятніков закликав студентів поглянути критично на багато аспектів історії України.
– Не героїзуйте і не романтизуйте війну. Війна – це страшна трагедія. Це біль, втрати, зламані долі і душевні страждання, – резюмував Олександр Валерійович.
English
中文 (中国)
